Блог о моем родном селе Нижнебараниковке ... А все начиналось просто как блог о истории человечества ... этот блог задумывался как машина времени ... можно отправляться на сотни лет назад и узнать что произошло знаменательного и интересного в этот день,неделю,месяц ... лозунг этого блога чуть видоизмененная фраза Кто не знает истории тот не имеет будущего!
Про автора
неділя, 15.04.2012

Розміщую статтю районної газети «Під прапором Комунізму» від 20.06.1957 року(четвер) під назвою -

Я бачив Леніна

Ленін та солдати революції - Серов В.А.

Був грудень 1918 року. На території Воронезької губернії стояла вісьма армія, якою командував т. Вацетіс. Служив я тоді в гренадерно-бомбардувальній роті 15-інзенської дивізії.

Одного разу мене разом з солдатом Іваненком викликали до штабу дивізії. Там ми одержали наказ їхати до Москви за одержанням обмундирування для солдат.

За кілька днів ми були в Москві, з’явилися за розпорядженням на одержання обмундирування, але нам сказали, що це питання може розв’язати лише Голова Ради Народних Комісарів.

Через деякий час ми були в пропускній Голови Раднаркому. Постовий взяв наші документи і звелів чекати, а потім вийшов і покликав нас. Ми ввійшли в просторий скромно обставлений кабінет. За невеликим столом, покритим темно-червоною скатеркою, сидів середнього росту чоловік, з добродушним поглядом. То був Володимир Ілліч Ленін. Коли ми зайшли, він підвів голову, запросив нас сісти і хвилин п'ятнадцять розпитував про наші солдатські справи. А потім дав нам кілька порад і особливо підкреслив, що треба високо тримати свій бойовий дух і надіятися на перемогу.

Потім Володимир Ілліч потис нам руки і передав щирий привіт усім нашим солдатам.

-          Бувайте Здорові, через кілька днів ваша дивізія отримає все потрібне, - сказав він.

З того дня минуло багато років. Зараз я живу в селі Нижньо-Бараниківці, працюю в колгоспі «Степ України» завідуючим птахофермою. Але день коли я розмовляв в Володимиром Іллічем Леніним, залишився в моїй пам’яті на все життя.

Ілля Назарович Слісенко

(Розповідь записала Н.Верещагіна).

-----------------------------------

Думаю нинішньому поколінню взагалі(і мені без виключення) важко уявити всю атмосферу побаченого, простим рядовим Слісенком. Гадаю це щось на кшалт зустрічі з божеством було для нього.

За наданий матеріал висловлюю вдячність Біловодському Краєзнавчому Музею.

Матеріал який я приводжу далі є вибіркою з наукової статті (ДО ВИТОКІВ АРХІТЕКТУРИ ДОВГИХ МОГИЛ НАДЧОРНОМОР’Я  Литвиненко Р.О. - Донецький археологічний збірник. – 2009-2010. – № 13/14. – С. 30-66), головний зміст якої – це ствердження, що Нижньобараниківский курган, в якому проводились розкопки в 1977 році групою науковців з Донецька належить до культури ДДБК(Дніпро-Донської бабинської культури) після якої вже йде зрубна культура.

Систематизація  матеріалу.  Аналіз  стратиграфії  та  планіграфії  курганів,  в  яких простежено  будівельницьку  діяльність  бабинського  населення,  дозволив  виділити  два основних  способи  створення  видовжених  насипів: 1) шляхом  одно-  чи  двобічних  досипок уже існуючих курганів; 2) шляхом об’єднання досипкою розміщених по сусідству курганів. Виходячи з цього, досипки першого типу пропонуємо називати подовжуючими, а другого типу – з’єднуючими2.  Розглянемо  почергово  обидва  способи  спорудження  довгих  могил. Перш ніж перейти до цього, зазначимо, що нерівнозначний ступінь інформативності джерел не дозволив чітко класифікувати всі кургани, що їх залучено до аналізу, а тому деякі випадки не увійшли до складу тих чи інших статистичних груп.

Нижнобараниківський курган по способу створення відноситься до з’єднуючих .

З ’ є д н у ю ч і   д о с и п к и. З нашої робочої вибірки вдалося виділити 28 курганів (32,5%),  які  включали  пов’язані  з  бабинськими  комплексами  об’єднальні  досипки.

Опис кургану

Нижня  Бараниківка  к.5 (Біловодський  р-н  Луганської  обл.):  досліджений 1977 р. Донецькою  експедицією  ІА  АН  УРСР [Братченко 2003, с. 192-208]. Курган  булозапочатковано  первинним  та  концентричним  з  ним  і  більшим  за  площею  вториннимкатакомбними насипами, що в кінцевому рахунку утворювали широтно орієнтовану споруду овальної в плані форми розмірами 20Ч16 м. Біля західного її краю з рівня давнього горизонту було справлене бабинське п. 10, яке перекрили яйцеподібною в плані досипкою (15Ч11 м), що на 5 м подовжила курган в західному напрямку. За 15 м на Пн-Пн-Сх від катакомбного кургану  було  здійснене  інше  бабинське  поховання – 11, що  супроводжувалося  власним курганом  округлої  чи  овальної  форми  ∅  ≥ 15 м.  В  невеличкий,  до 4 м,  проміжок  між катакомбним  та  бабинським  курганами  було  впущене  бабинське  п. 12-А,  над  яким  було зведено  з’єднувальну  досипку  округлої  в  плані  форми  ∅ 15 м.  Таким  чином,  в  результаті неодноразової  будівельницької  діяльності  носіїв  бабинської  культури  первинний катакомбний курган перетворився в довгу могилу розмірами ≈ 44Ч20 м (рис. 8, 2).

схема кургану в Нижній

 

Рис. 8. Довгі могили Дніпро-Донської бабинської культури:
1 – Пришиб к. 2; 2 – Нижня Бараниківка к. 5 [за: Гершкович 1982; Братченко 2003]

Рис. 8. Довгі могили Дніпро-Донської бабинської культури:2 – Нижня Бараниківка к. 5 [за: Гершкович 1982; Братченко 2003]

Аналіз та інтерпретація матеріалу.

Перше,  що  кидається  в  очі  під  час  аналізу  довгих  могил,  є нерівномірність  їхнього поширення в межах бабинського культурного ареалу. Як засвідчує картографія, переважна більшість  подібних  споруд  зосереджена  в  області  між  Дніпром,  Сіверським  Дінцем  та Азовським  морем (рис. 13). Більш  того,  можна  з  упевненістю  стверджувати,  що  зведення довгих  могил  пов’язується  переважно  з  носіями  Дніпро-Донської  бабинської  культури (ДДБК),  на  яку  припадає 95% всіх  відомих  у  межах  культурної  області  Бабине  пам’яток такого типу. Якщо ж вести статистику не за кількістю курганів, а за кількістю подовжуючих і об’єднуючих  досипок,  через  які  утворювалися  довгі  могили,  то  особливий  статус  ДДБК виглядатиме ще більш виразно. Виявлена ситуація повною мірою відповідає виявленим нами регіональним тенденціям курганного будівництва по культурній області Бабине, відповідно з якими, практика споруджувати надмогильні насипи й досипки була найбільш притаманною людності  ДДБК,  тоді  як  у  локальних  варіантах  Дніпро-Прутської  бабинської  культури (ДПБК) – Дністровсько-Прутського,  Дніпро-Бузького  лісостепового,  а  особливо  Дніпро-Дністровського  степового – курганне  будівництво  мало  значно  менші  масштаби  і,  що  є також показовим, – дещо відмінні форми [Литвиненко 2004; 2004а].

Враховуючи, що ДДБК виступає первинним і, відтак, найдавнішим утворенням серед бабинських регіональних груп [Литвиненко 2001а], а будівництво довгих могил характеризує здебільшого її ранні етапи, можна стверджувати, що саме носії Дніпро-Донської бабинської культури  стали  тими  піонерами,  які  започаткували  і  впроваджували  нову  моду  у  царині курганного  будівництва  й  архітектури  Північнопонтійської  області.  З  утворенням  ДДБК починається  якісно  новий  етап  курганного  будівництва  в  степах  між  Дніпром  і  Доном.

Курганні некрополі, що на той час мали вже більш ніж півторатисячолітню історію, стали змінювати свій вигляд: курганні ланцюжки почали ущільнюватися за рахунок зведення між древніми насипами нових; поряд з традиційними округлими в плані могилами з’являються споруди  видовжених  пропорцій;  звичні  оку  попередніх  поколінь  степових  народів напівсферичні  могили  подекуди  поєднуються  валами-перемичками  або  добудовуються, перетворюючись у довгі могили різноманітних конфігурацій і розмірів.

Ще раз звернемо увагу на ту безперечну обставину, що найбільша активність у справі курганного  будівництва,  зокрема  насипання  довгих  могил,  припадає  на  початкову  фазу культуроґенези ДДБК. Випадки насипання курганів над похованнями пізніх хронологічних горизонтів  ДДБК  є  взагалі  доволі  рідкісними (15,6%). А  головне – серед  них  практично відсутні  такі,  зведення  яких  спрямовувалося  на  утворення  довгих  могил.  Хоча  при  цьому треба  враховувати,  що  пізній  період  ДДБК  є  взагалі  слабко  наповненим  поховальними пам’ятками,  оскільки  ця  регіональна  група  Бабине,  з’явившись  раніше  за  інші,  й  зникає  з історичної  арени  швидше (зміняючись  у  Доно-Донецькому  регіоні  покровською  зрубною культурою),  тоді  як  на  теренах  Наддніпрянщини  й  Правобережної  України,  локальні бабинські  групи  проіснували  довше.  Таким  чином,  активне  курганне  будівництво  з притаманними  йому  якісними  інноваціями,  слід  розглядати  як  невід’ємну  складову  того комплексу  змін  і  перетворень,  які  відбивали  рубіж  між  катакомбною  добою  середнього бронзового віку та перехідною до пізньобронзового віку епохою  посткатакомбних культур [Литвиненко 2001; Мимоход 2005; Отрощенко 2001, с. 76-77, 82]. Ця непорушна обставина, разом  з  іншими  чинниками,  не  дозволяє  відривати  від  бабинської  культури  пам’ятки  її раннього  етапу,  як  це  пропонує  зробити  С.М.  Санжаров,  і  утворювати  за  їхній  рахунок окремий «фінальнокатакомбний» період [Санжаров 2000; 2004, с. 124-133]. Цій спробі також заперечують добре відомі для доби палеометалів загальні тенденції розвитку археологічних культур,  відповідно  з  якими,  саме  початкові  фази  культуроґенези  демонструють  виразні сплески й піки у певних сферах археологізованої культури (соціальній, релігійно-культовій, міжкультурних зв’язків тощо), тоді як пізні періоди, зазвичай, характеризуються занепадом [Цимиданов 2006]. У світлі сказаного, яскрава й динамічна у багатьох відношеннях Дніпро-Донська  бабинська  культура  раннього  етапу  відповідає  стадії  активних  культуротворчих процесів,  а  не  періоду  культурної  стагнації,  яка  була  б  очікуваною  у  випадку  її «фінальнокатакомбного» статусу.

З вище викладеного стає зрозумілим, що в перехідну від середньої до пізньої бронзи добу, яка тривала не менше 400 років, суттєві зрушення в практиці курганного будівництва мали місце далеко не по всій Надчорноморській зоні. Майже не спостерігалося ніяких змін у степовій  Наддніпрянщині  й  Правобережній  Україні,  тобто  тій  області,  де,  під  дією культуротворчого  імпульсу  із  Дніпро-Донецького  осередку  бабинської  культуроґенези  на місцевому  підґрунті  склався  Дніпро-Дністровський  варіант  бабинської  культури,  який  по суті  успадковує  інгульську  катакомбну  культуру.  Будучи  не  дуже «яскравим»  у  своєму археологізованому взірці, можна припускати, й слабко стратифікованим у соціальному сенсі, це  постінгульське  утворення  демонструє  вкрай  низьку  активність  у  справі  курганного будівництва, не кажучи вже про якісь новацій у цій сфері [Литвиненко 2004а, с. 32].

Дві ж інші бабинські локальні групи – Дніпро-Дністровська лісостепова і Дністровсько-Прутська,  у  порівнянні  з  попередньою,  характеризуються  дещо  виразнішими  показниками курганного будівництва і виявляючи при цьому певні регіональні особливості [Литвиненко, 2004а,  с. 33]. Однак  практика  зведення  довгих  могил  не  знайшла  поширення  серед  носіїв названих  культурних  угрупувань.  Відомі  лише  одиничні  випадки (по  два  для  кожної  з регіональних груп) участі бабинського населення у зведенні довгих могил. Звичайно, цього є замало для якихось узагальнень і висновків, однак попередньо можна звернути увагу на те, що  в  трьох  з  чотирьох  згаданих  довгих  могил  зусилля  бабинського  населення  було спрямовано  на  спорудження  гантелеподібних  конструкцій.  Хоча  й  тут  спостерігаються локальні відмінності: а) у Дністровсько-Прутському регіоні з’єднувальні насипи зводилися над  бабинськими  похованнями,  поєднуючи  при  цьому  кургани  енеолітичного-ямного  часу (Никольське  кк. 7-8, 12-13); б)  у  правобережному  Українському  лісостепу  з’єднувальний насип не було приурочено до конкретного поховання, але він поєднував кургани бабинської культури (Черкаси  кк. 6-7). Загалом  же  простежені  у  вторинних  за  своїм  походженням культурних  групах  бабинського  кола  способи  побудови  довгих  могил  шляхом  зведення з’єднувальних та подовжуючих досипок відповідають тим нормам курганного будівництва, що виникли в первинному осередку бабинської культуроґенези.

Виявлені  тенденції  в  курганному  будівництві  бабинської  культурної  області  мали відповідне продовження за доби пізньої бронзи. Наочніше це демонструє степова зона між Дніпром  і  Доном,  де  в  цей  період  була  поширена  одна  з  культур  зрубної  спільноти – бережнівсько-маївська (БМЗК).  Саме  окреслений  регіон,  на  відміну  від  інших  теренів зрубної  культурно-історичної  області,  виявляє  велику  кількість  довгих  могил,  зведених носіями  БМЗК.  Усебічна  й  розгорнута  характеристика  зрубного  курганного  будівництва  у Дніпро-Донському межиріччі, зокрема такої її яскравої складової, як довгі могили, міститься в низці загальних і спеціальних робіт [Археология УССР 1985, с. 465; Берестнев 2001, с. 81-82; Давня історія України 1997, с. 501-502, 512-513; Ковалева 1981, с. 38, 53-54; 1987а, с. 222 и сл.; Колтухов 2003, с. 12-18; Колтухов и др. 1993, с. 106-111; Литвиненко 1990; 1994, с. 67-80; Ольховський, Отрощенко 1991; Отрощенко 1976; 1981, с. 81-88; 1990, с. 7-13; 1993, с. 23-26; 2003, с. 81; Санжаров и др. 2003, с. 139-143, 155-158; Цимиданов 2000; 2004; 2004а, с. 40-42; та ін.]. Підсумовуючи деякі результати цих досліджень, можна стверджувати, що основні форми  й  способи  зведення  видовжених  курганних  насипів  і  справжніх  довгих  могил  за допомогою  подовжуючих  та  об’єднуючих  досипок  в  БМЗК  майже  повністю  повторюють традиції,  що  їх  було  закладено  в  попередній  період  людністю  ДДБК.  Доволі  часто  в курганних  спорудах  простежується  своєрідна  естафета  між  носіями  бабинської  та  зрубної культур,  коли «бабинці»,  споруджуючи  щільно  розміщені  первинні  насипи,  тим  самим закладають  передумови  для  подальшого  перетворення  їх  у  довгі  могили;  а  реалізують  цю можливість  уже  їхні  наступники – «зрубники»,  шляхом  зведення  об’єднуючих  досипок [Литвиненко,  Зарайская 2004]. Таких  випадків  можна  навести  чимало,  однак  у  нашій статистиці їх не враховано, бо утворення цих довгих могил у своєму сутнісному результаті пов’язане з людністю зрубної культури.

Наведені вище факти, вкупі з іншими паралелями у поховальних традиціях, меншою мірою – у матеріальній культурі, справедливо розцінюються багатьма дослідниками в якості переконливих  свідчень  генетичної  спадкоємності  між  бабинською  та  зрубною  культурами [Археология УССР 1985, с. 485, 472; Бровендер 2000, с. 16; Етнічна історія … 2000, с. 40; Ковалева 1981, с. 54, 69, 77; 1987, с. 26, 30; 1997; Ковальова,  Волкобой 1976, с. 18-21; Литвиненко 1992; 1994, с. 170-173; Отрощенко 2003, с. 80, 88; Чередниченко 1986, с.49, 77; та  ін.].  Причому  ця  спадкоємність  більш-менш  виразно  фіксується  лише  для  західної половини зрубної культурної області, на чому свого часу неодноразово наголошували різні автори,  ведучі  мову  про «маївський  локальний  варіант  зрубної  культури»  або «зрубну культуру  Лівобережного  Дніпровського  Передстепу»,  про «зрубну  культуру  басейну Сіверського  Дінця»,  або  ширше – «зрубну  культуру  України»,  або  ще  ширше – «бережнівсько-маївську  зрубну  культуру».  Повністю  погоджуючись  з  необхідністю принципових уточнень щодо визначення спадкоємця в генетичній парі «бабинська культура –  зрубна  культура»,  наголосимо,  що,  у  світлі  новітніх  розробок,  відповідної  конкретизації потребує  також  визначення  генетичного  пращура.  Враховуючи,  неоднорідність (гетерогенність)  самого  феномену  Бабине [Литвиненко, 2003а],  а  також  виходячи  з результатів  зіставлення  зрубного  і  передзрубного  горизонтів  Надчорномор’я,  можна стверджувати,  що  бережнівсько-маївська  зрубна  культура  є  спадкоємницею  не  бабинської культури загалом, а саме Дніпро-Донської бабинської культури, підтвердженням чому, крім всього іншого, є здійснене дослідження курганного будівництва.

Інші  регіони  культурної  області  Бабине,  що  їх  ми  включаємо  в  якості  локальних варіантів  до  складу  Дніпро-Прутської  бабинської  культури (ДПБК),  як  це  було  показано вище,  демонструють  відмінні  від  первинного  осередку  культурогенези  норми  курганного будівництва.  При  цьому  важливим  є  те,  що  культури  пізньобронзової  доби  цих  регіонів також  успадковують  схожі  тенденції.  Наочніше  це  демонструє  степова  Дніпровсько-Дністровсько-Прутська  зона  Надчорномор’я,  де  в  післябабинський  час  була  поширена сабатинівська  культура.  Незважаючи  на  існуючі  проблеми  щодо  ідентифікації сабатинівських поховань, аналіз наявного фонду достеменно атрибутованих пам’яток, разом з масивом т.зв. «поховань пізнього бронзового віку», дозволяє робити висновок про те, що для носіїв сабатинівської культури не було притаманним зведення складних за архітектурою курганів,  зокрема  й  довгих  могил.  Ці  обставини,  з  урахуванням  результатів  дослідження поселень пізньобронзового віку Степового Причорномор’я [Гершкович 1989; 1993, с. 10-11; Gerškovič 1999, S. 77-81, 87; Кислый,  Гершкович 1989; Черняков 1985, с. 145; Шарафутдинова 1982, с. 151; та ін.], приводять до висновку про те, що базовим генетичним підґрунтям сабатинівської культури слід вважати, знов-таки, не бабинську культуру загалом, а  Дніпро-Прутську  бабинську  культуру  в  її  степовому  варіанті.  Саме  таке  розуміння культурно-історичних  процесів  перехідної  від  середньої  до  пізньої  бронзи  доби  знімає штучно створене протиріччя, згідно якого одна культура (бабинська/КБК) водночас не може виступати  в  якості  основи  для  формування  таких  самостійних  і  водночас  різних  культур, якими є зрубна й сабатинівська [Березанская 1998, с. 64], про що нам уже доводилось писати [Литвиненко 2003, с. 144-145].

Висновки.

Від  кінця  середнього  бронзового  віку  в  степах  між  Дніпром  і  Доном  розпочалися примітні зрушення в царині курганного будівництва, які, вочевидь, стали наслідком певних релігійно-ідеологічних трансформацій, що мали місце в середовищі скотарських народів на зламі епох. Сутність цих змін, які матеріалізувалися через нові форми й архітектурні рішення при  зведенні  надмогильних  споруд,  попри  спроби  дослідників  дати  їм  тлумачення, здебільшого залишається незрозумілою. Зародження й поширення нової моди в курганному будівництві  Понто-Каспійських  степів,  пов’язується  з  людністю,  що  залишила  після  себе пам’ятки  Дніпро-Донської  бабинської  культури.  Саме  носії  цих  культурних  традицій започаткували й зробили масовою практику зведення курганів видовжених пропорцій і стали тими піонерами, які відкрили щонайменше півтисячолітню епоху будівництва довгих могил, передавши  цю  естафету  своїм  спадкоємцям – племенам  бережнівсько-маївської  зрубної культури.  У  Дніпро-Прутській  області  та  суміжних  регіонах,  де  на  межі  середньої–пізньої бронзи  під  дією  культуротворчого  імпульсу  з  дніпро-донецького  осередку  культуроґенези  сформувалися вторинні, а відтак, дещо відмінні бабинські групи, мали місце інші тенденції в курганному будівництві: на тлі його загального занепаду не набула поширення й практика зведення  довгих  могил.  Ці  регіональні  тенденції  передалися  місцевим  культурам-спадкоємцям пізньобронзового віку, зокрема, сабатинівській, яка також демонструє досить слабкі й невиразні прояви курганного будівництва.

карта курганів

Рис. 13.  Мапа  довгих  могил  культурного  кола  Бабине.  Волгоградська  обл.: 1 –

Нагавський-ІІ к. 1; Ростовська обл.: 2 – Ясирів-І; 3 – Ново-Садківський; 4 – Кузнецовський-ІІ; 5 – Часті  могили; 6 – Ріпний-І; 7 – Ребриківка-ІІ; 8 – Кисельов-ІІ; 9 – Керчик; 10 – Новолакедемонівка; Луганська обл.: 11 – Цимлянка-І; 12 – Благівка; 13 – Македонове; 14 – Молодогвардійськ; 15 – Великий Суходіл; 16 – Миколаївка; 17 – Кріпаки; 18 – Пришиб; 19 – Лисичанський НПЗ; 20 – Привілля-1975, 1991; 21 – Паськове; 22 – Плотина; 23 – Царівка; 24 – Нижня Бараниківка; 25 – Новодонбаське; Донецька обл.: 26 – Запорожець; 27 – Хамуш-Оба; 28 – Новотроїцьке; 29 – Донецьк (Текстильник); 30 – Високе; 31 – Ударник; 32 – Птиче; 33 – Бурлацьке; Запорізька обл.: 34 – Пологи; 35 – Новоукраїнка-ІІ; 36, 37 – Новогупалівка-І, ІІІ; 38 – Жовтневе-ІІ; 39 – Дніпровка-ІІІ; 40 – Петро-Михайлівка-ІІ; 41 – Гнаровське; 42 – Любимівка-І; 43 – Чкалівка-ІV; 44 – Велика Білозерка (Близнюки); 45 – Велика Білозерка-1978;  Херсонська  обл.: 46 – Велетнівка; 47 – Воскресенка-І; 48 – Станіслав; Дніпропетровська обл.: 49 – Ремонтирська могила; 50 – Чортомлик; 51 – Широке-ІІ; 52 – Олексіївка-І; 53 – Гряковате-І; 54 – Олександрівка-І (УЧГОСП); 55 – Соколове-ІІІ; 56 – Павлоград-І; 57 – Вербки-ІІ; 58 – Жемчужне-І; 59 – Новоіванівка-ІІ; 60, 61 – Преображенка-І, ІІ; 62 – Терни-ІІ; 63 – Чорноглазове-ІІ; 64 – Чорнявщина-ІІ; 65 – Губиниха-ІІ; 66 – Личкове-ІІ; 67 – Бузівка-ХХІІ; 68 – Котівка-І; 69 – Заплавка-ІІ; 70 – Преображенка-І, ІІ; 71 – Прядівка-VI; 72 – Новопідкряж-ІІІ; 73 – Іванівка-ХІХ; 74 – Верхня Маївка-ІІІ; Харківська обл.: 75 – Петропілля-І;  Полтавська  обл.: 76 – Михайлики;  Черкаська  обл.: 77 – Черкаси; 78 – Бубнова Слобідка; Київська обл.: 79 – Любарці; Молдова: 80 – Никольське.

 

Примітка: коментарії чи висловлювання редактору блогу навмисно виділені більш жирнішим шрифтом, все інше йде з наукової праці.

Таким чином є що ще шукати в нашому минулому. Хто шука той знайде. З повагою Фенікс.

 

Цих маленьких свистунів жителі села Нижньобараниківка звикли бачити як котів у себе біля двору, а не лише по телевізору чи на гербу Луганської області чи на інших. Коли йдеш по дорозі біля гори чутно їх свист, яким вони сповіщають один одного про небезпеку. Також їх можна побачити по ярам, при випасі корів, або як ходиш за різними травами, чи приміром шипшиною, чи маслятами в сосновий лісочок на горі. Із-за того, що нажаль працює такий закон, як, що маємо те не цінуємо, а як втрачаємо – плачемо, в наш час можемо спостерігати зменшення популяції бабака, перш за все через непомірне полювання на цих тварин.

Трохи енциклопедичних даних.

MARMOTA BOBAK (MULLER,1776) – Бабак степовий або байбак – вид гризунів роду бабаків (Marmota) родини вивіркових (Sciuridae); великий гризун (довжина тіла до 61 см, вага до 9,3 кг) з групи мисливських видів.

babak

Живиться степовою рослинністю, живе в норах. Ще у 18—19 столітях був поширений в степовій зоні Європи і Азії. Тепер його ареал представлений окремими клаптями між Сіверським Дінцем та Волгою і далі на схід до Північного Казахстану. В Україні бабаки збереглися у Великобурлуцькому районі на Харківщині, Біловодському та Міловському районах на Луганщині, де існує бабаковий заповідник «Стрілецький степ».

Приведу герби - Луганської області, Біловодського та Міловського районів цієї ж області, та Великобурлуцького району Харківської області, де фігурують БАБАКИ.

Gerb_LugObl

Gerb_belov_rngerb_Melov_rn

gerb_VBurl_rngerb_VBurluk_rn2

Від інших бабаків байбака легко відрізнити за коротким хвостом (не більше 15 см) і однотонному піщано-жовтому забарвленню. Завдяки темним кінчикам остевого волосся його спина покрита темно-бурими або чорними брижами, що згущуються на потилиці і на верхній частині голови. Щоки ясно-рудуваті; під очима бурі або чорні плями. Черево помітне темніше і руде бокам; кінець хвоста темно-бурий. Зустрічаються байбаки-альбіноси. Линяння у байбаків один раз на рік; починається в травні і закінчується (у старих байбаків) до кінця серпня, іноді затягуючись до вересня.

Бабак — цінний мисливсько-промисловий звір (використовують хутро, м'ясо, жир). У зв'язку з тим, що існування бабака пов'язане зцілинами і перелогами, збереження його як виду і як мисливського треба здійснювати в заповідниках і мисливських господарствах.

 

Приведу деякі уривки з наукової роботи, яку я знайшов у електронній бібліотеці ім.Вернадського.

РОЗМІЩЕННЯ, ЩІЛЬНІСТЬ ТА ЧИСЕЛЬНІСТЬ БАБАКА У ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ НА МЕЖІ 20 ТА 21 СТОЛІТТЯ. В.А.Токарський. (Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, Випуск 26, 2009 рік).

Скорочення: Всесоюзний науково-дослідницький інститут мисливського господарства та звіроводства ім. Житкова м.Кіров Росія – ВНДІМЗ ім..Житкова; Українське товариство мисливців та рибалок – УТМР.

«По Біловодському району. У теперішній час колишні цілинні степи Біловодської групи Держкінзаводів Старобільского округу – Деркульська та Лимарівська – відносяться до Біловодського району. Загальна площа земельних угідь у районі становить понад 150 тис. га.

Першим відомим літературним джерелом післявоєнного часу, в якому наведені докладні матеріали про розміщення й чисельність бабака у Біловодському районі є робота І.І.Сахно(27) в 1970р. чисельність бабака в Біловодському районі становила понад 6 тис. особин(27) в 1971-1972рр. – понад 9 тис., а в 1974 р. – близько 21 тис.(3). Наступне десятиліття спостережень в даному районі не проводилося. Обстеження проведене нами в 1987р., показало, що бабак – звичайний вид фауни для району. Ми оцінили його запаси в 13 тис.особин(табл..3).

tab3

Поширення бабака в Біловодському районі мало свої особливості. Ріка Деркул ніби розділяє район на дві ділянки: із середньою й низькою чисельністю. Висока чисельність була відзначена на землях кінних заводів №61 і №63, середня – на землях колгоспу «Ленінський шлях» (с.Кононівка), тобто, на територіях колись щільно заселених бабаком. Угіддя колгоспу «Ленінський шлях» і кінного заводу №61 – це колишній Лимарівский степ (конезавод у с.Новолимарівка), угіддя кінного заводу №63 – колишній Деркульский степ (конезавод у с.Данилівка).

У середньому щільність заселення бабаком ярово-балкової системи колгоспу «Ленінський шлях» становила 1 особину на 1 га. Поселень на культурних полях і ушкоджень сільгоспкультур не було відзначено. Далі практично на всій території Біловодського району бабак зустрічався невеликими колоніями від 20 до 100 особин. Щільність тут була низькою – іноді менше однієї особини на 1 га.

Тут ми хотіли звернути увагу на те, що дані, отримані нами в 1987р. і надані райрадою УТМР, істотно розрізнялися. Дані УТМР були занижені майже в 3 рази. Проаналізувавши дані Таблиці4, це можна пояснити тим, що не всі заселені бабаком площі були взяті для проведення обліків. До 1991р. запаси бабака в районі, за даними експедиції ВНДІМЗ ім.Житкова, перевищили 22,5 тис. особин.

В 1995 р. чисельність бабака в Біловодському районі, за даними райради УТМР, становила 15 тис. особин. В 2005 р., за даними тої ж райради, у районі налічувалося близько 3 тис. особин. Необхідно звернути увагу на те, що обліки УТМР в 2005 р. були проведені лише на 22% площ первинних мисливських колективів, заселених бабаком.

tab4

Знаючи розподіл щільності населення бабаків по району, та екстраполював дані УТМР на всю площу (табл.4), одержуємо 11,1-15,6 тис. особин. Але оскільки, на площі трьох ПМК обліки в 2005р. взагалі не проводилися, очевидно, реальні запаси бабака в Біловодському районі перевищують 16 тис. особин.

Перед тим, як скористатися допомогою районної ради УТМР у зборі матеріалів із чисельності бабака, ми перевірили на відповідність облікові показники, зібрані нами, по п’яти балках і такими, що були представлені райрадами УТМР. Ці балки перебувають на лівому березі р. Айдар, а існування колоній бабака в них відомо не пізніш початку 70-х рр.. 20 століття. Облікові показники виявилися близькими. Тому ми вважаємо, що данні райради УТМР є репрезентативними, і надалі використовувати їх в своїх розрахунках.

 

3 – Абеленцев В.И. Численность и хозяйственное использование ресурсов степного сурка в Украине // Бюлл.МОИП.-Отд. Биол.-1975а-№1-С.3-8.

27 – Сахно И.И., 1972. Размещение и численность сурка степного(Marmota bobac Mull.) – в Ворошиловградской области // Вестн.зоол.,1,С.45-49.»

 

Колись в дитинстві у мене був пес, дуже схожий був він, як був малий на бабака, так я його і назвав – Бабак. Маленька собака яку я дуже любив і вона мене любила не дивлячись на довгі розлуки, я тоді навчався і рідко бував вдома. Але коли я приїздив і ще й не доходив до рідної хати, залишалось метрів з 50, він летів до мене і з радісним скавучанням все норовив якомога більше мене вимазати особливо як була дощова погода. І так було мені радісно що мій друг мене завжди чекає і любить за те що я просто є, а не за те який я, багатий чи бідний, хитрий або безхитрісний, злий чи добрий…

Мабуть ще й того мені так милі серцю ці маленькі створіння – дозорні степу. Давайте будемо любити те що маємо, а не лише спогади. Бережіть природу. З повагою ваш Фенікс.

Всем Христос Воскрес, Христос Воскрес, Христос Воскрес!!!

Всех православных поздравляю с этим светлым праздником! Пусть душа наполниться радостью, любовью к ближним и пронесем это до следующего дня Пасхи.

крашенки

 

п'ятниця, 13.04.2012

Недавно попал в руки мне такой вот карандашный эскиз нашей Крестовоздвиженской Нижнянской Церкви. Может по нем и рисовал размещенную ранее полноценную картину маслом Иван Антонович Дреев, наш земляк и просто талантливый Человек.

Размещаю его ниже.

КВЦ Нижнебараниковки - эскиз

Фото датируется 1957 годом. Предоставлено Дреевым Виктором Викторовичем. В распознании лиц оказывали помощь Дреев Виктор Иванович, Дреев Федор Владимирович.

На фото отображены гости гуляния по поводу рождения сына(он запеленан внизу слева -38).

фото7

В данную статью вношу изменения, опознан до сих пор один из бывших неопознаных, которых я обозначаю ??? на этой фотографии - это номер 30 - Дреев Антон Константинович, участник первой мировой войны, где потерял ногу. Далее привожу отредактированное фото.

рождение ребенка

четвер, 12.04.2012

Фото назвал "Подружки" не зная если честно, были ли они подружками или просто оказались в одном месте в одно время. Его предоставила одна из них Дреева Евдокия Федоровна. Сделано фото в центре села напротив хаты, которая была перекрыта с соломенной крыши одной из первых. Если представить это место сейчас, то со спины чуть слева будет сельсовет(садик), сбоку слева мост, сбоку справа магазин-ларек(на против которого была раньше здание почты).

подруги

 

субота, 24.03.2012

В, уже сейчас кажущеися для нас далекие, 60-е годы, в нашей школе один год был пионерлагерь для детей со всего района. Это был 1966 год. Школа была недавно сдана в эксплуатацию, новейшая стояла. Я не раз слышал от отца об этом факте, так как он был там пионервожатым. Но без особых подробностей, знаю лишь, что пригласила его туда директор в то время школы Задорожняя Варвара Яковлевна, что отдыхали в лагере Осипенко Григорий Васильевич и Шевченко Григорий Семенович, также Лукьянцев Григорий Тимофеевич и что был этот лагерь лишь один год, было два заезда(две смены) это все же со слов отца. Но вот на днях мне попалась на глаза газетная статья в районной газете об этом событии. Я с вами ей делюсь. Одна просьба, если кто из читателей был в это лето там и ему есть что вспомнить и поделиться какой-либо историей или впечатлениями от отдыха пишите мне на мой почтовик (если в письме будет пометка не для общего доступа я выкладывать в сеть его не буду, напоминаю адрес куда писать - phoenixbennu@yandex.ru)

Маяк Коммунизма

Маяк Коммунизма за 21.07.1966

«Репортаж – Учням – змістовний літній відпочинок у Нижнєбараниківському піонерському таборі»

Відблиском променів ранкового сонця блищали вікна двоповерхового приміщення Нижнєбараниківської восьмирічної школи, в якій нинішнього літа відпочивають піонери району. О сьомій годині лунає сигнал горна «Піднімайся!». 150 хлопчиків і дівчаток вибігають на спортивний майданчик. Гучно лунає команда викладача фізкультури. Діти чітко виконують вправи. 15 хвилин триває зарядка, потім вони повертаються до своїх палат, приводять у порядок ліжка, вмиваються. Знову роздається сигнал горніста Льоні Тарабановського та барабанщика Колі Лук’янцева. Чотири піонерських загони «Искатель», «Буревестник», «Мечтатель», «Орленок» вишукуються на лінійку. Загоновожаті здають рапорти старшій піонервожатій табору Ларисі Яківні Верескун, а остання – директорові табору. Микола Мартинович Назаренко, прийнявши рапорти, дає наказ підняти прапор табору. Під звуки горна та дріб барабана повільно підіймається червоний прапор. Знову команда і діти загонами йдуть до їдальні. Старший повар Лідія Олексіївна Панасенко з своїми колегами по кухні вже чекали дітей. Кожному було приготовлено і подано на стіл смажену ковбасу з рисовим гарніром, бутерброд з маслом, склянку какао. Сніданок закінчився, і діти як в один голос говорять: «Поварам піонерське спасибі».

Настав час трудової вахти. Територія табору розбита на піонерські зони дії. Кожний загін, ланка направилися в свою зону. Одні наводили порядок в палатах, інші – в скверику, треті на спортивному майданчику. Час трудової вахти закінчився. Діти зібралися у приміщенні. До них завітала жінка в білосніжному халаті. Це медичний фельдшер Олександра Трохимівна Тарабанова. Кожного ранку ця ласкава жінка приходить о десятій годині і перевіряє стан та здоров’я кожного піонера. Все гаразд, можна і на річку.

Кожний загін з своєю улюбленою піснею крокує на берег річки, де обладнано пляж. Тепла, чиста річкова вода. Частина хлопчиків грала в м’яча, частина стала ловити раків. Дівчатка після купання зібралися біля баяніста Володі Огурного. Над лугом неслася мелодія: «Дунай, Дунай, ану узнай…». Близько двох годин піонери купалися, приймали сонячні ванни.

З піснею поверталися піонери до табору. Настав час обіду. Повари знову вже накрили столи. З апетитом з’їдають діти смачний борщ з м’ясом, рибу смажену, компот. Знову лунає в залі їдальні піонерське спасибі поварам, і хлопчики і дівчатка відправляються на відпочинок.

Після полуднування починається гурткова робота. Футболісти, волейболісти разом з керівником спортивних гуртків Володимиром Петровичем Гузенком виходять на спортивний майданчик. Учасники хорового, вокального гуртків з баяністом та загоновожатими розпочинають репетицію. Ввечері, 17 липня, запалав піонерський костер. Право розпалити його завоювали піонери загону «Буревестник». Подається команда. Запалюють факел. І підпалюють костер форми зірки з усіх кінців.

Палає піонерське багаття, розпочинається концерт. Діти співають, танцюють навколо костра. Торжество закінчилося . Учні радісні повертаються до табору.

Так пройшов у таборі тільки один день. А скільки їх буде попереду? В загонових і старшої піонервожатої вже складено плани відпочинку дітей на кожен день. Тут передбачено все: змагання спортсменів, самодіяльних артистів, туристські одноденні і триденні походи, зустріч з трудовиками виробництва і засідання клубу веселих і винахідливих.

Особливо цікавим буде для піонерів триденний похід на річку Деркул, в село Городище. Діти під час маршруту побувають в лісовій дослідницькій станції, на будівництві районного піонерського табору, відпочиватимуть на мальовничих берегах річки Деркул.  (автор К.Михайлов)


Выражаю благодарность за предоставленный материал Беловодскому Краеведческому музею и лично Руковициной Наталье.

четвер, 22.03.2012

Вот уже очень долгое время я выкладываю на этом блоге статьи лишь о истории моей деревни Нижнебараниковка, тем самым сужая круг интересов для посетителей моего изначально исторически направленнего блога.

И вот сегодня хотелось бы представить вам новую тематическую рубрику под названием "Параллели". Что она будет собой представлять? Все очень просто - это проведение исторических параллелей.

Чтобы было понятнее, начнем с наглядного примера.

высоцкий в роли гамлета

Уильям Шекспир - Гамлет. Написана пьеса и поставлена на подмостках театра Глобус(Лондон) в 1600-1601 гг. В это время в Англии правила Елизавета1 (1533-1603 на престоле с 1558), ей в это время 68 лет. Шекспиру же в 1601 году было 37 лет.

И вот представим кто мог побывать в зале театра Глобус на премьере Гамлета, вместе с Елизаветой(Бес, как ее называли) и Шекспиром при некотором стечении обстоятельств и большом на то желание.

Яков6 Шотландский (35лет, король Шотландии с 1567(с 1года от роду), будущий король Англии Яков1(с 1603г))

Борис Годунов(49лет на троне Московии с 1598)

Сигизмунд 3 Ваза (35лет, правит в Речи Посполитой с 1587)

Петро Сагайдачный (31год, будет вскоре козацким кошовым атаманом(1605) и гетьманом (1606) запорожского войска)

Шуйский Иван Иванович (35лет, русский гос. и военный деятель, последний из династии Шуйских)

Генрих4(Наварский) (48лет, король франции с 1589)

Мария Медичи (36лет, королева Франции с 1600)

Рудольф2 (49лет, император св.Римской Империи с 1576)

Филипп3 (23года, король Испании и Португалии с 1598)

Климент8 (65лет, Папа Римский с 1592)

Аббас1 Великий (30 лет, шахиншах Ирана с 1587)

Иоган Кеплер (30лет) - немецкий математик, астроном, оптик и астролог, первооткрыватель законов движения планет Солнечной системы.

Рубенс (24года, великий фламандский художник)

Генри Гудзон (31год, английский мореплаватель)

Диего Сааведра (17лет,испанский писатель и гос.деятель)

Пожарский Дмитрий Михайлович(23года, российский герой)

Богдан Хмельницкий(5лет) - если бы родители привезли его в театр Глобус. Ниже привожу иллюстрацию, как выглядел в то время театр.

театр Глобус

Согласитесь интересная компания, но увы они лишь жили в одну эпоху, и лишь немногих их них пересекались жизненные пути, но все же. Ведь интересно знать и понимать что это люди вот такой то эпохи, а эти другой. Ведь многие знают этих персонажей по отдельности, а вот так сгруппировать всех в кучку, организовать своего рода из них флэш-моб не всегда получается.

Итак на этом пока все. Это был дебютный выпуск "Параллелей". Ваш Феникс.

понеділок, 19.03.2012

Уже март перевалил за середину и не так много осталось до очередного празднования Победы над фашизмом во второй мировой войне, а для нас Отечественной. Это будет 67-ая годовщина. На моем блоге есть ссылка на очень интересный ресурс «Подвиг Народа». На этом сайте можно найти информацию о боевых наградах, и описаниях за что получены эти награды участников ВОВ, в том числе и наших односельчан. Приведу список участников ВОВ из Нижнебараниковки, которые есть на этом сайте(хотя может быть я кого и не нашел - это не исключено). Для более подробного поиска, требуется не много ни мало это зайти на сайт  Подвиг Народа, ввести в нужные поля реквизиты искомого и ознакомится с документами времен ВОВ, там можно узнать очень много информации о наших дедах, прадедах и прапрадедах(кому как), которую они сами может никогда и не рассказывали. Такую как, например, описание за что награда, где служил, ранения если были.

награждение

Вот непосредственно список в алфавитном порядке.

Награды

Имя

Фамилия

Отчество

награда

Аргат

Иван

Филиппович

Отвага

Банный

Дмитрий

Тимофеевич

ЗБЗ

Билык

Петр

Матвеевич

ЗБЗ

Гавриленко

Кирилл

Павлович

Отвага

Глущенко

Афанасий

Иванович

ОВ1

Двуличанский

Павел

Иванович

Слава3Ст

Доля(Носенко)

Клавдия

Никитична

ЗБЗ

Дреев

Алексей

Ефимович

Слава3Ст

Дреев

Григорий

Елисеевич

Отвага

Дреев

Григорий

Елисеевич

ОКЗ

Дреев

Григорий

Елисеевич

Слава3Ст

Дреев

Дмитрий

Александрович

Отвага

Дреев

Евсей

Родионович

ОКЗ

Дреев

Евсей

Родионович

ЗБЗ

Дреев

Евстафий

Демьянович

Слава3Ст

Дреев

Иван

Васильевич

Отвага

Дреев

Иван

Ефимович

ЗБЗ

Дреев

Иван

Иванович

ЗБЗ

Дреев

Иван

Мартынович

ЗБЗ

Дреев

Михаил

Феоктистович

ОКЗ

Дреев

Николай

Емельянович

ЗБЗ

Дреев

Николай

Семенович

ЗБЗ

Дреев

Петр

Иванович

ОКЗ

Дреев

Семен

Филиппович

ОКЗ

Дреев

Федор

Кондратьевич

Отвага

Дреев

Федор

Сидорович

ОКЗ

Дреева

Мария

Ивановна

ЗБЗ

Задорожний

Иван

Матвеевич

ЗБЗ

Задорожний

Иван

Матвеевич

Отвага

Задорожний

Михаил

Андреевич

Отвага

Задорожний

Павел

Моисеевич

ОВ1 - посм

Задорожний

Павел

Моисеевич

обСтал

Задорожний

Павел

Моисеевич

Отвага

Задорожний

Павел

Моисеевич

ОКЗ

Козюкалов

Михаил

Савельевич

ОКЗ

Козюкалов

Михаил

Савельевич

обСтал

Козюкалов

Михаил

Савельевич

Отвага

Крымцев

Трофим

Егорович

Отвага

Крымцев

Трофим

Егорович

Отвага

Лукьянцев

Евмен

Григорьевич

Отвага

Лукьянцев

Тимофей

Леонтьевич

Отвага

Лукьянцев

Федор

Моисеевич

ЗБЗ

Меженский

Михаил

Семенович

Отвага

Меженский

Михаил

Семенович

Отвага

Меженский

Михаил

Семенович

ОКЗ

Мележик

Андрей

Семенович

Отвага

Мележик

Иван

Григорович

ОКЗ

Мележик

Иван

Григорьевич

Отвага

Мележик

Николай

Феоктистович

Отвага

Овчаренко

Николай

Иванович

Слава3Ст

Огурной

Максим

Кондратьевич

ЗБЗ

Огурный

Василий

Юдович

ЗБЗ

Огурный

Михаил

Степанович

ЗБЗ

Окшин

Тихон

Иванович

Отвага

Осипенко

Иван

Давыдович

ОКЗ

Осипенко

Иван

Давыдович

Слава3Ст

Осипенко

Иван

Давыдович

ОВ1

Очкало

Федор

Иванович

Слава3Ст

Очкало

Федор

Ивлевич

Отвага

Очкалов

Михаил

Ивлевич

ОВ2

Панасенко

Алексей

Евтеевич

ОВ2 - посм

Панасенко

Алексей

Евтеевич

Отвага

Панасенко

Алексей

Евтеевич

ОВ2

Полторак(Пивторяк)

Антон

Фомич

ОКЗ

Полторак(Пивторяк)

Антон

Фомич

Отвага

Смажко

Андрей

Трофимович

Отвага

Толстушенко

Иван

Матвеевич

ОКЗ

Шаповалов

Иван

Моисеевич

ЗБЗ

Шевченко

Григорий

Данилович

ЗБЗ

Шевченко

Михаил

Данилович

ЗБЗ

Шевченко

Панкрат

Андреевич

ОКЗ

Шевченко

Панкратий

Андреевич

ЗБЗ

Шевченко

Сергей

Григорьевич

ЗБЗ

Шевченко

Тихон

Свиридович

Слава3Ст

Шевченко

Тихон

Свиридович

Отвага

Шевченко

Яков

Самойлович

Отвага

Шевченко(Банная)

Ирина

Павловна

ЗБЗ

Штокало

Борис

Никитович

ЗБЗ

Штокало

Борис

Никитович

Отвага

Юрченко

Петр

Иосифович

ОВ2

В графе Награды, указаны следующие сокращения: Отвага – «Медаль За Отвагу», ЗБЗ – «Медаль За Боевые Заслуги», ОКЗ – «Орден Красной Звезды», Слава3Ст – «Орден Славы третьей степени», ОВ1 и ОВ2 – «Орден Отечественной Войны 1 и 2 степеней», обСтал – «Медаль за Оборону Сталинграда».

Да, пусть этот список далеко не полный, но все же. Будем помнить о тех, кто творил наше настоящее прошлое и будущее. Вечная им СЛАВА.