Блог о моем родном селе Нижнебараниковке ... А все начиналось просто как блог о истории человечества ... этот блог задумывался как машина времени ... можно отправляться на сотни лет назад и узнать что произошло знаменательного и интересного в этот день,неделю,месяц ... лозунг этого блога чуть видоизмененная фраза Кто не знает истории тот не имеет будущего!
Про автора
субота, 24.03.2012

В, уже сейчас кажущеися для нас далекие, 60-е годы, в нашей школе один год был пионерлагерь для детей со всего района. Это был 1966 год. Школа была недавно сдана в эксплуатацию, новейшая стояла. Я не раз слышал от отца об этом факте, так как он был там пионервожатым. Но без особых подробностей, знаю лишь, что пригласила его туда директор в то время школы Задорожняя Варвара Яковлевна, что отдыхали в лагере Осипенко Григорий Васильевич и Шевченко Григорий Семенович, также Лукьянцев Григорий Тимофеевич и что был этот лагерь лишь один год, было два заезда(две смены) это все же со слов отца. Но вот на днях мне попалась на глаза газетная статья в районной газете об этом событии. Я с вами ей делюсь. Одна просьба, если кто из читателей был в это лето там и ему есть что вспомнить и поделиться какой-либо историей или впечатлениями от отдыха пишите мне на мой почтовик (если в письме будет пометка не для общего доступа я выкладывать в сеть его не буду, напоминаю адрес куда писать - phoenixbennu@yandex.ru)

Маяк Коммунизма

Маяк Коммунизма за 21.07.1966

«Репортаж – Учням – змістовний літній відпочинок у Нижнєбараниківському піонерському таборі»

Відблиском променів ранкового сонця блищали вікна двоповерхового приміщення Нижнєбараниківської восьмирічної школи, в якій нинішнього літа відпочивають піонери району. О сьомій годині лунає сигнал горна «Піднімайся!». 150 хлопчиків і дівчаток вибігають на спортивний майданчик. Гучно лунає команда викладача фізкультури. Діти чітко виконують вправи. 15 хвилин триває зарядка, потім вони повертаються до своїх палат, приводять у порядок ліжка, вмиваються. Знову роздається сигнал горніста Льоні Тарабановського та барабанщика Колі Лук’янцева. Чотири піонерських загони «Искатель», «Буревестник», «Мечтатель», «Орленок» вишукуються на лінійку. Загоновожаті здають рапорти старшій піонервожатій табору Ларисі Яківні Верескун, а остання – директорові табору. Микола Мартинович Назаренко, прийнявши рапорти, дає наказ підняти прапор табору. Під звуки горна та дріб барабана повільно підіймається червоний прапор. Знову команда і діти загонами йдуть до їдальні. Старший повар Лідія Олексіївна Панасенко з своїми колегами по кухні вже чекали дітей. Кожному було приготовлено і подано на стіл смажену ковбасу з рисовим гарніром, бутерброд з маслом, склянку какао. Сніданок закінчився, і діти як в один голос говорять: «Поварам піонерське спасибі».

Настав час трудової вахти. Територія табору розбита на піонерські зони дії. Кожний загін, ланка направилися в свою зону. Одні наводили порядок в палатах, інші – в скверику, треті на спортивному майданчику. Час трудової вахти закінчився. Діти зібралися у приміщенні. До них завітала жінка в білосніжному халаті. Це медичний фельдшер Олександра Трохимівна Тарабанова. Кожного ранку ця ласкава жінка приходить о десятій годині і перевіряє стан та здоров’я кожного піонера. Все гаразд, можна і на річку.

Кожний загін з своєю улюбленою піснею крокує на берег річки, де обладнано пляж. Тепла, чиста річкова вода. Частина хлопчиків грала в м’яча, частина стала ловити раків. Дівчатка після купання зібралися біля баяніста Володі Огурного. Над лугом неслася мелодія: «Дунай, Дунай, ану узнай…». Близько двох годин піонери купалися, приймали сонячні ванни.

З піснею поверталися піонери до табору. Настав час обіду. Повари знову вже накрили столи. З апетитом з’їдають діти смачний борщ з м’ясом, рибу смажену, компот. Знову лунає в залі їдальні піонерське спасибі поварам, і хлопчики і дівчатка відправляються на відпочинок.

Після полуднування починається гурткова робота. Футболісти, волейболісти разом з керівником спортивних гуртків Володимиром Петровичем Гузенком виходять на спортивний майданчик. Учасники хорового, вокального гуртків з баяністом та загоновожатими розпочинають репетицію. Ввечері, 17 липня, запалав піонерський костер. Право розпалити його завоювали піонери загону «Буревестник». Подається команда. Запалюють факел. І підпалюють костер форми зірки з усіх кінців.

Палає піонерське багаття, розпочинається концерт. Діти співають, танцюють навколо костра. Торжество закінчилося . Учні радісні повертаються до табору.

Так пройшов у таборі тільки один день. А скільки їх буде попереду? В загонових і старшої піонервожатої вже складено плани відпочинку дітей на кожен день. Тут передбачено все: змагання спортсменів, самодіяльних артистів, туристські одноденні і триденні походи, зустріч з трудовиками виробництва і засідання клубу веселих і винахідливих.

Особливо цікавим буде для піонерів триденний похід на річку Деркул, в село Городище. Діти під час маршруту побувають в лісовій дослідницькій станції, на будівництві районного піонерського табору, відпочиватимуть на мальовничих берегах річки Деркул.  (автор К.Михайлов)


Выражаю благодарность за предоставленный материал Беловодскому Краеведческому музею и лично Руковициной Наталье.

четвер, 22.03.2012

Вот уже очень долгое время я выкладываю на этом блоге статьи лишь о истории моей деревни Нижнебараниковка, тем самым сужая круг интересов для посетителей моего изначально исторически направленнего блога.

И вот сегодня хотелось бы представить вам новую тематическую рубрику под названием "Параллели". Что она будет собой представлять? Все очень просто - это проведение исторических параллелей.

Чтобы было понятнее, начнем с наглядного примера.

высоцкий в роли гамлета

Уильям Шекспир - Гамлет. Написана пьеса и поставлена на подмостках театра Глобус(Лондон) в 1600-1601 гг. В это время в Англии правила Елизавета1 (1533-1603 на престоле с 1558), ей в это время 68 лет. Шекспиру же в 1601 году было 37 лет.

И вот представим кто мог побывать в зале театра Глобус на премьере Гамлета, вместе с Елизаветой(Бес, как ее называли) и Шекспиром при некотором стечении обстоятельств и большом на то желание.

Яков6 Шотландский (35лет, король Шотландии с 1567(с 1года от роду), будущий король Англии Яков1(с 1603г))

Борис Годунов(49лет на троне Московии с 1598)

Сигизмунд 3 Ваза (35лет, правит в Речи Посполитой с 1587)

Петро Сагайдачный (31год, будет вскоре козацким кошовым атаманом(1605) и гетьманом (1606) запорожского войска)

Шуйский Иван Иванович (35лет, русский гос. и военный деятель, последний из династии Шуйских)

Генрих4(Наварский) (48лет, король франции с 1589)

Мария Медичи (36лет, королева Франции с 1600)

Рудольф2 (49лет, император св.Римской Империи с 1576)

Филипп3 (23года, король Испании и Португалии с 1598)

Климент8 (65лет, Папа Римский с 1592)

Аббас1 Великий (30 лет, шахиншах Ирана с 1587)

Иоган Кеплер (30лет) - немецкий математик, астроном, оптик и астролог, первооткрыватель законов движения планет Солнечной системы.

Рубенс (24года, великий фламандский художник)

Генри Гудзон (31год, английский мореплаватель)

Диего Сааведра (17лет,испанский писатель и гос.деятель)

Пожарский Дмитрий Михайлович(23года, российский герой)

Богдан Хмельницкий(5лет) - если бы родители привезли его в театр Глобус. Ниже привожу иллюстрацию, как выглядел в то время театр.

театр Глобус

Согласитесь интересная компания, но увы они лишь жили в одну эпоху, и лишь немногих их них пересекались жизненные пути, но все же. Ведь интересно знать и понимать что это люди вот такой то эпохи, а эти другой. Ведь многие знают этих персонажей по отдельности, а вот так сгруппировать всех в кучку, организовать своего рода из них флэш-моб не всегда получается.

Итак на этом пока все. Это был дебютный выпуск "Параллелей". Ваш Феникс.

понеділок, 19.03.2012

Уже март перевалил за середину и не так много осталось до очередного празднования Победы над фашизмом во второй мировой войне, а для нас Отечественной. Это будет 67-ая годовщина. На моем блоге есть ссылка на очень интересный ресурс «Подвиг Народа». На этом сайте можно найти информацию о боевых наградах, и описаниях за что получены эти награды участников ВОВ, в том числе и наших односельчан. Приведу список участников ВОВ из Нижнебараниковки, которые есть на этом сайте(хотя может быть я кого и не нашел - это не исключено). Для более подробного поиска, требуется не много ни мало это зайти на сайт  Подвиг Народа, ввести в нужные поля реквизиты искомого и ознакомится с документами времен ВОВ, там можно узнать очень много информации о наших дедах, прадедах и прапрадедах(кому как), которую они сами может никогда и не рассказывали. Такую как, например, описание за что награда, где служил, ранения если были.

награждение

Вот непосредственно список в алфавитном порядке.

Награды

Имя

Фамилия

Отчество

награда

Аргат

Иван

Филиппович

Отвага

Банный

Дмитрий

Тимофеевич

ЗБЗ

Билык

Петр

Матвеевич

ЗБЗ

Гавриленко

Кирилл

Павлович

Отвага

Глущенко

Афанасий

Иванович

ОВ1

Двуличанский

Павел

Иванович

Слава3Ст

Доля(Носенко)

Клавдия

Никитична

ЗБЗ

Дреев

Алексей

Ефимович

Слава3Ст

Дреев

Григорий

Елисеевич

Отвага

Дреев

Григорий

Елисеевич

ОКЗ

Дреев

Григорий

Елисеевич

Слава3Ст

Дреев

Дмитрий

Александрович

Отвага

Дреев

Евсей

Родионович

ОКЗ

Дреев

Евсей

Родионович

ЗБЗ

Дреев

Евстафий

Демьянович

Слава3Ст

Дреев

Иван

Васильевич

Отвага

Дреев

Иван

Ефимович

ЗБЗ

Дреев

Иван

Иванович

ЗБЗ

Дреев

Иван

Мартынович

ЗБЗ

Дреев

Михаил

Феоктистович

ОКЗ

Дреев

Николай

Емельянович

ЗБЗ

Дреев

Николай

Семенович

ЗБЗ

Дреев

Петр

Иванович

ОКЗ

Дреев

Семен

Филиппович

ОКЗ

Дреев

Федор

Кондратьевич

Отвага

Дреев

Федор

Сидорович

ОКЗ

Дреева

Мария

Ивановна

ЗБЗ

Задорожний

Иван

Матвеевич

ЗБЗ

Задорожний

Иван

Матвеевич

Отвага

Задорожний

Михаил

Андреевич

Отвага

Задорожний

Павел

Моисеевич

ОВ1 - посм

Задорожний

Павел

Моисеевич

обСтал

Задорожний

Павел

Моисеевич

Отвага

Задорожний

Павел

Моисеевич

ОКЗ

Козюкалов

Михаил

Савельевич

ОКЗ

Козюкалов

Михаил

Савельевич

обСтал

Козюкалов

Михаил

Савельевич

Отвага

Крымцев

Трофим

Егорович

Отвага

Крымцев

Трофим

Егорович

Отвага

Лукьянцев

Евмен

Григорьевич

Отвага

Лукьянцев

Тимофей

Леонтьевич

Отвага

Лукьянцев

Федор

Моисеевич

ЗБЗ

Меженский

Михаил

Семенович

Отвага

Меженский

Михаил

Семенович

Отвага

Меженский

Михаил

Семенович

ОКЗ

Мележик

Андрей

Семенович

Отвага

Мележик

Иван

Григорович

ОКЗ

Мележик

Иван

Григорьевич

Отвага

Мележик

Николай

Феоктистович

Отвага

Овчаренко

Николай

Иванович

Слава3Ст

Огурной

Максим

Кондратьевич

ЗБЗ

Огурный

Василий

Юдович

ЗБЗ

Огурный

Михаил

Степанович

ЗБЗ

Окшин

Тихон

Иванович

Отвага

Осипенко

Иван

Давыдович

ОКЗ

Осипенко

Иван

Давыдович

Слава3Ст

Осипенко

Иван

Давыдович

ОВ1

Очкало

Федор

Иванович

Слава3Ст

Очкало

Федор

Ивлевич

Отвага

Очкалов

Михаил

Ивлевич

ОВ2

Панасенко

Алексей

Евтеевич

ОВ2 - посм

Панасенко

Алексей

Евтеевич

Отвага

Панасенко

Алексей

Евтеевич

ОВ2

Полторак(Пивторяк)

Антон

Фомич

ОКЗ

Полторак(Пивторяк)

Антон

Фомич

Отвага

Смажко

Андрей

Трофимович

Отвага

Толстушенко

Иван

Матвеевич

ОКЗ

Шаповалов

Иван

Моисеевич

ЗБЗ

Шевченко

Григорий

Данилович

ЗБЗ

Шевченко

Михаил

Данилович

ЗБЗ

Шевченко

Панкрат

Андреевич

ОКЗ

Шевченко

Панкратий

Андреевич

ЗБЗ

Шевченко

Сергей

Григорьевич

ЗБЗ

Шевченко

Тихон

Свиридович

Слава3Ст

Шевченко

Тихон

Свиридович

Отвага

Шевченко

Яков

Самойлович

Отвага

Шевченко(Банная)

Ирина

Павловна

ЗБЗ

Штокало

Борис

Никитович

ЗБЗ

Штокало

Борис

Никитович

Отвага

Юрченко

Петр

Иосифович

ОВ2

В графе Награды, указаны следующие сокращения: Отвага – «Медаль За Отвагу», ЗБЗ – «Медаль За Боевые Заслуги», ОКЗ – «Орден Красной Звезды», Слава3Ст – «Орден Славы третьей степени», ОВ1 и ОВ2 – «Орден Отечественной Войны 1 и 2 степеней», обСтал – «Медаль за Оборону Сталинграда».

Да, пусть этот список далеко не полный, но все же. Будем помнить о тех, кто творил наше настоящее прошлое и будущее. Вечная им СЛАВА.

вівторок, 13.03.2012

Давно уже была эта карта, но все как-то про нее забывал. Это американская топографическая карта масштаб - 1:250000 датируемая 1954 годом. Она очень перекликается с предыдущей довоенной картой, которую я размещал ранее(скорее всего она нарисована с подобной же). Только из-за своей цельности и неиспорченности картинка просматривается здесь намного лучше.

Если смотреть весь квадрат этой карты - он называется Старобельск, то можно понять такой момент, который не заметно по приведенному ниже фрагменту, в населенном пункте, где был сельсовет ставился значек, красная звезда, вот у нас в Нижней ее нет, в Бараниковке есть, мы были в подчинении Бараниковского сельсовета ( это было продолжением дореволюционной традиции, тогда мы причислялись к Бараниковской волости).

Еще на этой карте можно хорошо рассмотреть пересечение реки Камышной мостами. Начнем снизу: 1) - район СтепУкраины(мост на Новоселовку), далее 2) район, так называемый и поныне, "Вербычкы" (мост центр-новоселовка), 3) мост Центр-ЛучОктября("проминь"), 4) район Комунара.

Также указан знак месторождения полезных ископаемых (песок).

Вот сам непосредственно фрагмент карты.

1954

неділя, 11.03.2012

Фото датируется 50ми годами. Где-то того же времени что и фото "собрание колхозников", которое было рассмотрено ранее, прибл. 1956 год. Это фото из личного архива, так как один из фигурантов это мой дедушка (Лукьянцев Тимофей Леонтьевич). Галата Д.И. на то время был председателем колхоза.

foto8

субота, 03.03.2012

Нашел военную карту времен ВОВ, точнее промежуток времени 1907-1937гг. Масштаб 1см = 500м. И как на беду в участке где находиться Нижебараниковка(это верхний правый угол карты) надпись, которая закрывает некоторые участки. Но на счастье нашел второй вариант такой же точно карты, где надпись почти там же но не там))) что дало возможность более подробно рассмотреть село того времени. Я так думаю что это данные на 20-е 30-е годы.

И вот непосредственно фрагмент карты, на котором присутствует такой район села как Новоселовка, который после коллективизации и голодомора33 просто исчез из-за критического уменьшения количества населения села.

1941

Рассматривая карту, можно заметить, то что из множиства Ветряков остались лишь два, на Степукраинской горе, возле дороги на Городище и на горе напротив Проминя. Церковь тоже уже не указана крестиком, а лишь хозяйственная постройка(прямоугольник). Мосты на речке были в Степукраине приблизительно в тех же местах что и ныне, также мост в районе Центра. Возле названия села можно заметить цыфру 265, это количество дворов, возле ЛучОктября - 62, итого 327 дворов, для сравнения Даниловка(261), Новодеркул(214), Третьяковка(134), Городище(599), Калмыковка(рос. в простонародье Вишняки 38), Волошино(рос. 871), Плугатарь(44), Нижне-Камышенский(Ребрикова рос. (122)), Верхне-Камышенка(рос. в простонародье Горпынивка (74)).

Еще размещу карту тех же времен ВОВ, только в более мелком масштабе.

1941_melk

С ув Феникс.

понеділок, 20.02.2012

собрание

Фото предоставлено Шенцовой Ларисой Яковлевной. Увы качество снимка(легкая размытость) не дает возможности к хорошей распознаваемости отдельный людей. Кого опознал, я подписал.

В минулій статті був розглянутий останній стенд з низки стендів, які нині висять в Нижньобараниківській НСШ, в її шкільних, для багатьох затишних та рідних, коридорах. Раніше, поки не закрили другий поверх у школі, ця експозиція знаходилась в спеціально обладнаному класі-музею Шенцової Ларіси Якольовни, яка нині вже не працює в школі, за віком на пенсії.

Ось як виглядав колись цей клас-музей(клас російської мови та літератури).

ris1

ris2

ris3

Проте її (і не тільки її, а й багатьох інших вчителів та й учнів) праця не була марною, навіть коли й закриють школу, як кажуть за її "непотрібністю", ми з вами, вихідці та жителі нашого рідного села НИЖНЬОБАРАНИКІВКИ будемо памятати все те, що хотіли ви до нас донести.

Висловлюю подяку всім вчителям школи цього Богом забутого села Нижньобараниківки від імені свого класу - Випуск 1996, та й взагалі від усіх учнів, які хоч один рік навчалися тут.

Рідний край, яким би він не був - буде кликати і манити маривом всіх своїх дітей до останнього подиху до себе й уві сні й наяву.

Деякі доповнення до матеріалів зображених на стендах були надані Шенцовою Л.Я.

На цьому цикл ШКІЛЬНІ СТЕНДИ завершено. З повагою до всіх вас, шановні читачі блогу.

неділя, 19.02.2012

Хліб

Хліб всьому голова

Хліб випікали в печах на черіні. Коли натопиться піч, жар великою кочергою і садовили паляниці до печі, саджаючи їх на капустяні листки, а пізніше, коли в селі з’явилися сковороди, хліб на сковороди садили чаплійкою.

Перед випічкою хліба до хати на ніч заносили муку, щоб вона зігрілась, теплою водою розбивали опару. Тим часом заливали теж теплою водою дріжджі, поки вони не розкиснуть, потім їх проціджували і підмішували муку, щоб дріжджі підійшли. Потім все це виливалось в опару, підливають теплої води і місять не густе тісто. Як воно декілька разів всходило, підбивали ще мукою і давали гарно зійти тісту. Місили тісто в дерев’яних ночвах, вимісивши накривали рушником і прикривали рядном, щоб не захолонуло і починали топити піч. А з цього тіста качали паляниці і як піч була натоплена садовили їх в піч і випікали півтори або дві години.

В давнину особливо цінувався житній хліб. Господиня, яка вміла випікати добрий хліб, була шанованою людиною. Крім хліба випікали пишки, крученики, пиріжки, млинці, ладики, бублики, шишки, короваї, жайворонки, кренделі, а також пампушки, які після випікання обливали товченим часником, розведеним в олії – їх подавали до перших страв.

 

Сільське господарство.

r1s9

Як і в кожному селі наші селяни займалися хліборобством. Кожен двір мав землю. До революції(1917р.) земля була власністю, після революції – державною і надавалась селянам в довгострокове користування.

Обробляли землю волами та кіньми. Грунтообробних знарядь у селян майже не було. Однолемішний плуг та борона буди майже у кожному дворі. Засівали землю руками, розкидаючи зерно по ріллі а потім боронували, загортаючи зерно землею. Сходи були нерівномірні, дуже багато було бур’янів. Соняшник, кукурудзу та інші просяні культури саджали під плуг або під сапу. Збирали врожай вручну: зернові косили косами та серпами, в’язали в снопи, соняшник, кукурудзу – зрізали різаками або серпами. Весь урожай звозили до двору і на току або в клуні обмолочували ціпом, або кам’яним котком, провітрювали лопатами на вітру.

r2s9

Майже десятилітня війна(1914-1923рр – спочатку перша світова а потім громадянська) виснажила Україну. В багатьох сім’ях не було чоловіків, вони загинули на війні. Багато стало калік: безруких, безногих, сліпих. Тому й обробіток землі був дуже низький, урожаї – малі.

Перед самою насильницькою колективізацією декілька заможніших селян взяли через Кредитове товариство трактора. Це був перший трактор на селі. З початком колективізації його повернули торговій організації.

Люди під час НЕПу багато і важко працювали і поступово стали вибиватися із бідності. І жили вони в цей час весело і радісно, яскраво і красиво одягалися – особливо на великі свята: Різдво, Хрещення, Великдень, Трійцю, Храм. Колективізація зруйнувала село, відкинула його назад на цілі десятиліття.

Ремесло.

 

Крім землеробства наші предки займались ще й різним ремеслом. В селі вироблялось майже все що потрібно було для побуту. Були ковалі, повставали, бондарі, колісники, столяри, теслі, чинбарі, чоботарі, шевці та ткачі. Всі вони своє ремесло поєднували з працею на землі. Люди ще пам’ятають ремісників:

Повстовали – Батіщеви,

Бондар – Білик Явтух;

Колісник-тесля – Доля Михайло;

Чоботарі – Задорожній Сергій Порфильович, Смирнов Мифодій Артемович, Козленко Ягор Григорович, Олійник Степан Дмитрович;

Ткач – Огурний Семен Васильович;

Дуже гарні корзини та кошики з лози робив Слісенко Ілля Назарович.

Швачки – Кравцова Марія Никифорівна, Кравцова Марія Василівна.

Тесля – Козленко Ягорій.

Одяг

одяг та посуд

В нашому селі люди ходили в одязі зшитому переважно з домотканого полотна і виробів із вовни. З домотканого полотна шили одяг, постільну білизну, скатертини, рушники. З вовни шили свити, куцини, гейші, робили валянки і повстяні килими.

На свято люди завжди вдягали сорочки вишиті червоними та чорними нитками. Свої оселі прикрашали вишитими скатертинами, вишитими рушниками прикрашали образи, хто був заможніший, вишиті рушники у тих можна було побачити і на вікнах і над дверима.

Рушники вишивали для краси у домі, для щастя у ньому, просто так, для душі. Вишивали також наволочки для подушок, простирадла. Одна бабуся говорила, що узори вишиті на рушниках, то символи. Наприклад: людська фігурка – знак берегині, богині хатнього вогнища, ромб з крапкою по середині – засіяні ниви и так далі. В селі було таке повір’я, якщо вишитий рушник висить над вікном, над дверима, на покутті – то це обереги від всього злого, що може зайти в дім.

Використовували рушники так: на знак згоди на шлюб дівчина подавали рушники старостам, у нього загортали немовля. З рушниками проводжали в дорогу рідних та близьких в дорогу.

Виготовлення полотна

Кожна господарка на своєму городі сіяла коноплю (прядиво). По мірі його дозрівання виривали коноплю з коренем і в’язали у снопи. Снопи ставили до купи для дозрівання. Обмолочували насіння, яке йшло на посів на наступний рік. Потім снопи мочили у річці чи копанці до пізньої осені. Витягали з води і просушували, на спеціальних дерев’яних ламутках і терницях ламали стебла, витіпували кострицю, виминали кострицю ногами, щоб залишилися самі волокна. На великому гребені малою гребінкою розчісували волокно і формували в мички, з яких потім на прядках і веретенах пряли нитки. З ниток на ткацьких верстатах ткали полотно. Ткацькі верстати були саморобні і багато сімей мали свої верстати. Ткали в нашому селі і чоловіки, і жінки. До заміжжя кожна повинна була напрясти і виготовити собі полотна на посог (придане) і пошити скатертини, простині, рядна, рушники, сорочки. Цінувалися дівчата і хлопці не стільки за зовнішню красу, як за працелюбство і поштивість.

Посуд, страви.

В кожній хаті крім груби з плитою була піч, нею обігрівали оселю, а також на ній варили та пекли всі страви, на печі взимку грілися старі та гралася малеча. Топили в печах дровами та гноєм, в грубах соломою, очеретом, хмизом, бадиллям польових та городніх рослин.

Посуд був майже весь глиняний – макітра, горшки, миски, глечики для молока, ринки для олії, ковбушки для зберігання олії та гасу. Ложки та ополоники були дерев’яні. Вилками раніш не користувались, вони з’явились у нашому селі у післявоєнні роки. Відра біли дерев’яні, пізніше - бляшані оцинковані. В поле воду возили в гарбузах, дерев’яних барильцях і барилах(Примітка редактора – ще й досі є таке порівнювальне висловлювання – наїв барило кажуть про того, у кого великий живіт, порівнюючи з тим стародавнім посудом для води). Для зберігання сала та солонини робили дубові бодні. Також робили дубові діжки і діжу для тіста та шаплики для купання та випарювання білизни.

Страви варили частіше в печах в глиняних горшках. Варили борщі з капустою, кроповою, щавлем, з буряком.

Варили супи, затірку, куліш та каші, зокрема гарбузові. Селянські жінки вміли готувати дуже багато простих і смачних та корисних страв. Серед них: мучний кисіль (піспа), кваша, путря, мамалига.

Піспа. У воду, де вариться терен, повільно вливати рідке тісто, розбавлене,  як на млинці, і безперервно помішувати, щоб не пригоріло.

Путрю варили з пшеничної крупи добавляючи висхоженого рідкого тіста та дріжджів. Путрю варили весною, коли організм людини збіднів на вітаміни. Їли холодною, добавляючи лід.